- солонець
- —————————————————————————————солоне́цьіменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
солонець — нцю/, ч. 1) Ґрунт, що утворюється із солончаку внаслідок вимивання з верхніх шарів водорозчинних солей. 2) Озеро або джерело з солоною водою. 3) Рослина родини лободових із соковитим стеблом і колосоподібним суцвіттям; відзначається… … Український тлумачний словник
осолонцюватися — ю/ється, док. 1) Перетворитися на солонець (про ґрунт). 2) спец. Насичуючись солями, ставати водонепроникним (про дно каналів, стінки земляних дамб і т. ін.) … Український тлумачний словник
солонище — а, с., розм. Те саме, що солонець 4) … Український тлумачний словник
солонцевий — а, е. Прикм. до солонець 1) … Український тлумачний словник
солянка — I и, ж. 1) Невелика посудина для солі, яку подають до столу. 2) Те саме, що солонець 4). II и, ж., кул. 1) Густа юшка з дрібно нарізаними шматками м яса або риби і гострими пряними приправами. 2) Тушкована капуста, пригот. з м ясом, рибою або… … Український тлумачний словник